Чотири варіанти податкового резидентства українця за кордоном

У тих, хто через війну в Україні виїхав за кордон і облаштовує там своє життя, рано чи пізно постане питання сплати податків. Податковим резидентом якої країни буде українець в Європі, в якій країні він має сплачувати податок від доходів?

Розглянемо питання на прикладі українського адвоката в Угорщині.

Подвійний статус

Представники багатьох професій можуть працювати за кордоном або в самій країні перебування офлайн, або дистанційно по всьому світові, в тому числі в Україні. Так, адвокат може здійснювати професійну діяльність:

1) на території Угорщини в статусі угорського адвоката або іноземного юридичного консультанта, набутого відповідно до профільного закону Угорщини № LXXVIII «Про адвокатську діяльність»;

2) дистанційно в Україні як український адвокат, надаючи правничу допомогу через Інтернет і беручи участь у засіданнях через систему «Електронний суд».

В обох випадках податкові органи України розглядатимуть його як податкового резидента України. Водночас, для угорських податкових органів єдиним і достатнім критерієм наявності у фізичної особи податкового резидентства Угорщини є встановлення факту її перебування на території Угорщини більше 183 днів протягом року. Отже, особа, що більше півроку перебуває в цій країні стає одночасно податковим резидентом і України, і Угорщини. Аби вирішити проблему подвійного податкового резидентства держави як правило домовляються на рівні конвенцій.

Між Україною і Угорською Республікою Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень було підписано ще в 1995 році.

Оподаткування незалежних особистих доходів, отриманих від надання професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру регламентується ст.14 Конвенції.

Під терміном «професійні послуги» розуміється незалежна діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів, незалежна наукова, літературна, артистична, художня, освітня або викладацька діяльність.

Отже, за правилами Конвенції дохід, який одержується резидентом однієї держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в цій державі, за винятком випадку, коли він володіє регулярно доступною постійною базою в другій державі з метою проведення цієї діяльності. Якщо у нього є така постійна база, дохід може оподатковуватися у другій державі, але тільки стосовно доходу, що приписується до цієї постійної бази.

Варіанти резидентства

Як це правило реалізується на практиці, поглянемо на прикладі можливих ситуацій.

1. Коли український адвокат здійснює професійну діяльність у статусі іноземного юридичного консультанта, набутому відповідно до вимог закону Угорщини «Про адвокатську діяльність», і розглядається податковим резидентом України.

Дохід, що одержується резидентом України щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в Україні. Виняток становить випадок, коли резидент України володіє регулярно доступною постійною базою в Угорщині з метою проведення цієї діяльності.

Якщо у резидента України є така постійна база в Угорщині, дохід може оподатковуватися в Угорщині, але тільки стосовно доходу, що приписується до цієї постійної бази.

Набуття українським адвокатом в Угорщині статусу іноземного юридичного консультанта передбачає наявність приміщення у стані, придатному для постійної практики іноземного юридичного консультанта. Отже, згідно з положеннями ч. 1 ст. 14 Конвенції дохід у цьому випадку оподатковується в Угорщині.

2. Коли український адвокат здійснює професійну діяльність на території Угорщини у статусі іноземного юридичного консультанта, набутому відповідно до вимог закону Угорщини «Про адвокатську діяльність», і розглядається податковим резидентом Угорщини.

Дохід, що одержується резидентом Угорщини щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в Угорщині. Виняток — коли резидент Угорщини володіє регулярно доступною постійною базою в Україні з метою проведення цієї діяльності.

Якщо у резидента Угорщини є така постійна база в Україні, дохід може оподатковуватися в Україні, але тільки стосовно доходу, що приписується до цієї постійної бази.

Оскільки український адвокат не здійснює на території України професійну діяльність у статусі іноземного юридичного консультанта і не має постійної бази для проведення цієї діяльності, згідно з положеннями ч.1 ст.14 Конвенції дохід у цьому випадку оподатковується в Угорщині.

3. Коли український адвокат перебуває в Угорщині більше 183 днів, дистанційно здійснює професійну адвокатську діяльності в Україні і розглядається як податковий резидент Угорщини.

Дохід, що одержується резидентом Угорщини щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в Угорщині. Виняток — резидент Угорщини володіє регулярно доступною постійною базою в Україні з метою проведення цієї діяльності.

Якщо у резидента Угорщини є така постійна база в Україні, дохід може оподатковуватися в Україні, але тільки стосовно доходу, що приписується до цієї постійної бази.

Оскільки в Україні в адвоката є зареєстроване робоче місце, це свідчить про наявність у нього постійної бази в Україні. Отже, згідно з положеннями ч.1 ст.14 Конвенції такий дохід оподатковується в Україні.

4. Коли український адвокат перебуває в Угорщині більше 183 днів, дистанційно здійснює професійну адвокатську діяльності в Україні і розглядається як податковий резидент України.

Дохід, що одержується резидентом України щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в Україні. За винятком випадку, коли резидент України володіє регулярно доступною постійною базою в Угорщині з метою проведення цієї діяльності.

Якщо у резидента України є така постійна база в Угорщині, дохід може оподатковуватися в Угорщині, але тільки стосовно доходу, що приписується до цієї постійної бази.

Беручи до уваги, що в українського адвоката в Угорщині немає постійної бази для здійснення своєї професійної діяльності, його дохід від дистанційного здійснення професійної діяльності в Україні оподатковується в Україні.

Автор : Закон і Бізнес

Матеріал опубліковано у виданні «Закон і Бізнес».

Оформлення купівлі-продажу об’єкта нерухомості, якщо власник майна за кордоном

«Як правильно оформити продаж нерухомого майна, не повертаючись в Україну?»

Згідно зі ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Аналогічне визначення міститься також у  ст.  5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з уточненням, а саме: «житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення».

Оформлення правочинів щодо нерухомого майна, як правило, здійснюються за участю та в присутності власника майна. Але якщо власник не має можливості бути присутнім, тоді такий правочин може бути здійснений від імені власника майна іншою довіреною особою, шляхом оформлення довіреності (ст. 244 ЦК).

Власники майна, що перебувають за кордоном, можуть оформити довіреність на вчинення правочинів від їх імені в Україні двома способами:

— у закордонній дипломатичній установі — консульстві або дипломатичній установі;

— у місцевого нотаріуса.

Треба взяти до уваги, що з 18.05.2024 р. надання консульських послуг за кордоном чоловікам призовного віку (від 18 до 60 років) має особливості, тому оформлення довіреності може бути дещо ускладнено. Важливо, що довіреність у консульстві оформляється відповідно до вимог українського законодавства українською мовою і така довіреність буде чинною на території України без жодних додаткових процедур.

Натомість оформлення довіреності у місцевого іноземного нотаріуса буде мати низку нюансів. Текст цієї довіреності, тобто зміст повноважень довіреної особи, має бути написаний відповідно до норм українського права. Така довіреність посвідчується нотаріусом іноземної держави за законодавством саме цієї держави.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На  території України діє два способи легалізації документів: консульська легалізація та апостиль.

Перший варіант легалізації — консульська легалізація. Це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, штампів, печаток, якими скріплено документ, які були видані в країнах, що не підписали Гаазьку конвенцію про скасування консульської легалізації. Така процедура відбувається у Департаменті консульської служби Міністерства закордонних справ України. Також офіційні документи, складені і засвідчені на території держави перебування або консульського округу, можуть приймати на легалізацію закордонні дипломатичні установи України, до компетенції яких входить проведення процедури консульської легалізації, для їх подальшого використання в Україні, але в таких випадках легалізації документів консул не несе відповідальності за зміст документів. Довіреності, видані громадянами України та посвідчені посадовими особами консульства (дипломатичного представництва) України за  кордоном, підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей.

Інший варіант легалізації документів — апостилювання. Державами-учасниками Гаазької конференції з міжнародного права було підписано Гаазьку Конвенцію, що  скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від  5  жовтня  1961  року (англ. «Convention of 5 October 1961 Abolishing the Requirement of Legalisation for Foreign Public Documents»). Україна приєдналась до цієї Конвенції 2 квітня 2023 року. Згідно з положеннями Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний у будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції. Апостиль — це спеціальний штамп, який проставляється на  офіційних документах, що  надходять від держав-учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Налічується 125 країн, які визнають апостиль.

Довіреності, завірені іноземними нотаріусами, можуть також прийматись українськими нотаріусами без апостиля, якщо така довіреність створена у одній з країн, з якими Україною підписано міжнародні договори про правову допомогу та правові відносини. У такому разі не потрібно будь-яке додаткове засвідчення офіційних документів, тобто надається лише переклад документа без апостиля. На  сьогодні діють договори про правову допомогу та правові відносини між Україною та Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном, Литвою, Естонією, Латвією, Чехією, Угорщиною, Польщею, Монголією, В’єтнамом, Македонією, Іраном, Болгарією, Кубою та КНР, інші.

Нормами законодавства України не встановлено обмежень щодо максимального строку дії довіреності. Довіреність може бути видана як із визначеним строком дії, так і  без встановлення такого строку (безстрокова довіреність зберігає чинність до її припинення). Але у разі посвідчення довіреності за кордоном України консульською українською установою (дипломатичним представництвом) або  відповідно до законодавства іноземної держави, то чинність такої довіреності необхідно підтверджувати заявою довірителя, після спливу двомісячного строку з дня видачі цієї довіреності.

Також важливим є строк засвідчення справжності підпису на вищевказаних заявах: 

— нотаріусом справжність підпису повинно бути засвідчено не раніше ніж за сім календарних днів;

— консульською установою (дипломатичним представництвом) України або відповідно до законодавства іноземної держави — не раніше ніж за один місяць до дня укладення (підписання) відповідного договору (акта).

Нотаріусами іноземної держави довіреності посвідчуються за законодавством іноземної держави. Законодавством України не передбачено обов’язку та можливості реєстрації таких довіреностей у Єдиному реєстрі довіреностей України. Отже, довіреності, посвідчені нотаріусами іноземної держави, не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей.

Для оформлення правочину щодо об’єкта нерухомого майна представникові, крім довіреності, потрібно передати оригінали документів на нерухоме майно.

Довірена особа повинна бути уповноважена на отримання додаткових необхідних документів та вчинення дій, а саме: довідки щодо відсутності заборгованості по сплаті комунальних платежів або мати повноваження сплачувати комунальні борги у разі їх наявності (довірена особа повинна зберегти копії всіх уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків довідок про відсутність заборгованості по сплаті комунальних платежів та передати їх власнику майна), подавати документи щодо зняття з реєстрації місця проживання всіх зареєстрованих осіб, які проживали в об’єкті нерухомого майна (на що від них потрібні також відповідні довіреності), проводити огляди об’єкта нерухомості для потенційних покупців, підписувати від  імені та  в інтересах власника майна документи у нотаріуса, що посвідчують вчинення правочину щодо об’єкта нерухомого майна.

Що ще необхідно передбачити при продажу нерухомого майна? Іноді під час купівлі-продажу застосовують завдаток. Як відомо, згідно з частиною першою ст. 570 ЦК завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові (продавцю) боржником (покупцем) у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. У такому випадку Покупець дає завдаток, а Продавець — отримує і сторони обмінюються відповідними розписками. На такі дії також може бути уповноважена довірена особа.

Частіше перед укладенням основної угоди купівлі-продажу нерухомості сторони підписують попередній договір, який може бути підписаний від імені власника майна довіреною особою. Цей договір відповідно до ст. 635 ЦК укладається у тій самій формі, що й основний, отже, повинен бути посвідчений нотаріально. У цьому випадку в разі обміну сторонами розписками передані кошти будуть вважатись авансовим платежем та  підлягають поверненню у  разі, якщо укладення основної угоди купівлі-продажу не відбулося.

Під час здійснення купівлі-продажу необхідно також пам’ятати, що  відповідно до  п.  7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148 (з наступними змінами), фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50000,00 (п’ятдесяти тисяч) гривень включно. Платежі на суму, яка перевищує 50000,00 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки.

У результаті проведеної банківської операції кошти, отримані на банківський рахунок Продавця разом з примірником договору купівлі-продажу (копією, нотаріально засвідченою, яку необхідно попросити для Продавця нерухомості), будуть вважатися легально отриманими, що є важливим етапом підтвердження походження коштів у багатьох країнах, в тому числі в країнах ЄС.

Автор : Вісник НААУ

https://unba.org.ua/publications/9621-oformlennya-kupivli-prodazhu-obekta-neruhomosti-yaksho-vlasnik-majna-za-kordonom.html?tg_rhash=7da4936d5affb2

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця можливе, якщо роботодавець не може забезпечити його роботою, що безпосередньо пов’язано з повним знищенням виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або його майна внаслідок бойових дій. Таке знищення чи відсутність умов має бути безпосереднім наслідком бойових дій.

Розірвати договір відповідно до пунктів 4 і 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можна, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 4 ст. 41 цього Кодексу). Порядок вивільнення працівника, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, визначений ч. 7 ст. 49-2 цього Кодексу.

Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 27 вересня 2023 року.

У справі, яку переглянув Верховний Суд, позивачку звільнили з роботи в дитячому таборі в м. Одесі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов про поновлення її на роботі. Верховний Суд залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, зробивши такі правові висновки.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на неможливість здійснення діяльності у зв’язку з воєнним станом і тимчасовим перебуванням військовослужбовців на узбережжі.

Верховний Суд зазначив, що введення воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

При цьому Суд зауважив, що п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не містить умов, за якими трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв’язку з нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює, чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.

Оскільки дитячий табір розташований на території, де не відбуваються бойові дії (м. Одеса), неможливість забезпечити позивачку роботою, визначену трудовим договором, не була пов’язана з відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Саме собою введення воєнного стану в країні та обставини, пов’язані з тим, що фактично дитячий табір не працює, не є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Постанова Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22 (провадження № 61-5654св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/113893643.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.